Останній дзвоник – це чудова шкільна традиція, тепле родинне свято, яке не можна нічим замінити. Цього свята немає в жодному календарі. Воно буває лише раз у житті кожної людини, кожного з нас.

Для більшої частини учнів - це просто оповіщення про прихід шкільних канікул. Всі  діти, від першокласників до старшокласників радіють цьому довгоочікуваному дню. Три місяці свободи від суворого розпорядку дня, ранніх пробуджень, підручників і контрольних.  Хтось відправиться подорожувати, хтось проведе літо  в селі, а хтось поїде до міста .Тепер можна займатися улюбленими справами, не думаючи про час.

Але для деяких закінчення шкільного року пов'язано не тільки з радістю, але і з побоюванням, легким смутком, надіями … Для тих, хто цього року закінчує школу, останній дзвоник є відліком початку найбільшої зміни в житті. Вони начебто і не зовсім дорослі ще, але вже й не діти. Попереду ще море тривоги:  випускний і  вступні екзамени.

Випускників вітали  учні 1 класу, обсипавши на удачу житом, теплі та щирі побажання подарували своїм дітям перша вчителька Бузницька Юля Петрівна та класний керівник Малик Галина Лаврентіївна, батьки побажали успіхів та щасливої долі, Боже благословення діти отримали від сільського священника та сільського голови Липка Миколи Ілліча.  Свято супроводжувалось піснями і танцями, прекрасними віршами, Не обійшлось без сюрпризів, випускний клас затанцюв флешмоб.